У 1898 році вся культурна Україна відзначала 100 років української літератури. З нагоди цієї непересічної події за ініціативи О. Кониського було створене видавництво ВІК, яке розпочало свою діяльність випуском великої тритомної Антології української літератури.

В цьому ж видавництві 120 років тому у 1904 році вийшла збірка «На вічну пам'ять Котляревському.» Видання стало вагомою подією у літературному та культурному житті України.

Художню обкладинку збірки оформив майстер пензля Ф.С. Красицький, внучатий небіж Т. Шевченка за сюжетом пісні «Віють вітри, віють буйні» із «Наталки Полтавки». На фронтиписі – погрудний портрет І. Котляревського роботи художника О. Сластьона – один з кращих в іконографії І. Котляревського та епіграф з елегії Т. Шевченка «На вічну пам»ять Котляревському»: «Все сумує, тільки слава сонцем засіяла…»

Книга ілюстрована малюнками до «Енеїди» художника Василя Онисимовича Корнієнка. Осмислення художнього простору «Енеїди» І. Котляревського – найпомітніший здобуток у творчості митця. Художник мав виконати 20 ілюстрацій, але встиг завершити тільки 11. Смерть на 37-му році життя перервала творчі плани художника.

Художник родом з с Мануйлівка Бердянського повіту Таврійської губернії. Тепер це Запорізька обл. Народився у бідній селянській родині. Навчався у Санкт-Петербурзькій Академії Мистецтв (1888- 1896)

Працював в напрямку історичного та жанрового живопису. На запрошення Д. Яворницького брав участь в оформленні Катеринославського історичного музею.

Писав поезії, які були видані вже після його смерті в альманасі «Перша ластівка» (Херсон), також написав популярну казку для дітей «Запорозький скарб».

У фондовій збірці літературно-меморіального музею І. Котляревського зберігаються 2 роботи митця: «Юнона в дорозі до Еола» (гуаш, 1903 р.) та «Дорога в пекло» (гуаш, 1903 р.)