30 січня - 120 років із дня народження Оксани Мешко (1905-1991), правозасихисниці, дисидентки, політв'язня радянського режиму, співзасновниці та участниці Гелсінської групи, борця за незалежність України в ХХ столітті.

Оксана Мешко, або як її ще називали «козацька матір», народилася 30 січня 1905 року в селі Старі Санжари на Полтавщині. Її батьки вихідці з козаків, які уникли покріпачення. У родині панував козацький дух.

Батько – садовод Яков Мешко у 1920 році був розстріляний «червоними» за невиконання волостю продподатку на Холодній горі в Харкові.
Раніше загинув її 17-літній брат Євген, активіст «Просвіти», боєць повстанського загону. Хату конфіскували.

19 лютого 1947 року Оксана Мешко заарештована в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.

У 1947—1954 роках — ув'язнена радянських таборів в Ухті (Комі АРСР). Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва.

14 жовтня 1980 — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачувалась в антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — пів року ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до Хабаровського краю на березі Охотського моря. На той час Оксані Мешко було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається із заслання, проживає в Києві.
Одна із провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, членкиня Координаційної Ради.

У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».

До проголошення незалежності України Оксана Мешко не дожила трохи більше ніж пів року. Померла 2 січня 1991 року в 85-річному віці у Києві. На її спільній з матір’ю могилі – козацькі хрести.