Читацька аудиторія бібліотеки-філії №4 мала неймовірну нагоду познайомитися із талановитою поеткою Іриною Варламовою, яка завітала до Полтави з презентацією поетичної збірки «Каньйон: думи по Дністру».
Вікторія Коваль, видавчиня «Вогнепису», новинку (до речі, оформлення пречудове) назвала «книгою-опорою для моментів, коли звичайний світ втрачає цілісність».
Ірина Варламова, юрист за освітою, родом із Сумщини, вимушена була виїхати на Тернопільщину з початком російсько-української війни.
Зачарована красою й магією річки Дністер, його історією, перейнявшись і його проблемами, Ірина на сторінці фейсбуку викладає світлини річки із хештегом #думи_по_дністру і додає власні поезії. Тому збірка поезій вдалася глибокою, багатосенсовою, зворушливою, з елементами реальності й історіі. Повага та любов до Дністра, який став Ірині другом і мовчазним співрозмовником, відчуваються через метафори та символи. 
Поезія не проста, але красива й відчутна через слова. 
«Крок за кроком» - то дуже спішно.
«Міліметр міліметром розвідаю.
Коли пальцем в шкіру грішно – 
дно очей лісових навідаю.
Допірнути навряд наважуся,
зашумить у скронях соснами.
Не гадай, що просто розважуся,
заплітай думки між волоссям»
 Унікальність поетичної збірки Ірини Варламової у всьому: у змісті, захопливих сюжетах, гарному стилі, чарівності мови. А ще – таємниця оформлення. Тексти всередині книги розміщені нетипово. Вони повторюють вигини й асиметрію русла Дністра. Так команда «Вогнепису» втілила свою любов і повагу до річки, закликаючи читача у дністровські мандри.
Упродовж зустрічі звучали поезії Ірини Варламової, спогади, міфи та історії. Лунали теплі оплески, світліли погляди, очі читачів наповнювалися блиском. Сьогоднішні реалії важкі, але красиве також необхідно пускати в душу.
Атмосфера щирості й захоплення поезією підсилила довіру харизматичної талановитої Ірини Варламової та читацької спільноти.
«Ірина красива у всьому. Вона талановита. Майстер слова. Такої душевної рівноваги я давно не відчувала».
«Її поезія глибока, лірична, тісно пов’язана з історією, філософськими роздумами».
«Якщо для Ірини Дністровський каньйон справжній живий співрозмовник і джерело натхнення, то для мене ця зустріч – джерело сили. Ми точно вистоїмо перед життєвими випробуваннями. Як Дністер».