Наш народ подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу. Хоча кожен регіон має свої візерунки і кольорову гаму. Так, Борщівську вишиванку вирізняє чорний колір. Існує легенда, під час татарського набігу загинули всі місцеві чоловіки, тож жінки з навколишніх сіл заприсяглися впродовж 7 поколінь вишивати тільки чорні сорочки. Полтавчани люблять вишивати білим по білому. Гуцульщина, розташована в Карпатах, славиться насиченою і контрастною палітрою кольорів, в якій часто присутні глибокі червоні, сині, зелені та жовті кольори. Візерунки складні та геометричні, відображають гірські ландшафти. Поділля – історичний регіон у південо-західній частині України – відомий більш стриманим і делікатним стилем вишивки. Подільська вишивка часто виконана у більш м’якій кольоровій гамі – у пастельних, блакитних, рожевих та зелених кольорах. Переважають ніжні квіткові мотиви, які символізують родючі землі та сільськогосподарські традиції регіону. Полісся – регіон, відомий своїм особливим стилем вишивки, який відображає його природне середовище. Основні мотиви навіяні місцевими лісами, річками та багатоманітною дикою природою. У колірній палітрі переважають землисті тони, включаючи коричневі, зелені та приглушені червоні. Центральні та східні регіони України демонструють власні традиції вишивки, змішуючи елементи сусідніх регіонів. Вишивка в цих регіонах характеризується гармонійним поєднанням яскравих і приглушених тонів, переплетенням геометричних і квіткових візерунків. Кожен регіон вплітає в традицію української вишивки свою унікальну історію, зберігаючи та прославляючи культурну спадщину України. От і сьогодні, уже в 21 столітті, народна традиція не зникає, а набирає популярності, стає актуальною.

22 квітня у Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка шанувальники народної творчості мали змогу познайомитися з творчими роботами членкинь колективів «Панянка» і «Полонез» ЦКД – Антоніни Мирінець, Віри Цокало, Олени Цубер та Ірини Гупало – на відкритті виставки, що має назву «Мелодія душі на полотні». Бо для цих майстринь вишивка – це не професія, а поклик душі. Антоніна Мирінець представила власні та кицькині вишиті наряди, у яких вони виступають на благодійних концертах, збираючи кошти для хворих дітей і військових. Віра Цокало все життя пропрацювала медсестрою, вишивати почала, коли пішла на пенсію, хоча в родині вишивали і мама, і бабуся. Зараз вона студентка Університету 3-го віку. На виставці представлені її вишиті картини, зокрема триптих «Метелики». Олена Цубер завжди мріяла вишивати, але почала також, коли пішла на пенсію. Їй приснився сон, у якому був знайомий з дитинства вишитий рушник. І вона намагалася згадати зображений на ньому візерунок і відтворити його. Пані Олена вишиває також молитви на невеликих клаптиках тканини. Ірина Гупало отримала у спадщину від мами та її подруги вишиті рушники, які вони вишивали ще змолоду, до одруження, і також захотіла презентувати їх на виставці.

Гостей привітало тріо бандуристок – викладачів Полтавської дитячої музичної школи ім. П.І. Майбороди. У їхньому виконанні прозвучали твори про Україну, про рідну землю, котра і є головним джерелом натхнення для будь-якої творчості.
Виставку можна переглянути у великій залі літературного будинку музею В.Г. Короленка. Запрошуємо усіх бажаючих!