У самому центрі Полтави на паралельних вулицях, що носять імена славетних письменників, стоять сусідами два пам'ятники - Іванові Котляревському та Миколі Гоголю. До того ж вони є мистецьким витвором відомого скульптора – аматора Леоніда Володимировича Позена.  Цього року виповнюється 175 років від дня його народження. Народився майбутній митець 22 липня 1849 року у містечку Оболоні (колись Хорольського повіту, а нині Семенівського району). І хоч більшу частину життя він провів за межами України, та рідний полтавський край завжди жив у його серці. Український дух, українські типи й характери наявні майже в кожній його роботі. Навчався спершу у Харківському, а потім у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. Після закінчення навчання займався адвокатською практикою. З 1871 року працював у Полтаві, де відбулись його зустрічі з художниками В.О. Волковим, І.К. Зайцевим та Г.Г. Мясоєдовим, які мали неабиякий вплив на формування митця. Г. Мясоєдов запропонував талановитому скульптору взяти участь у 10-й пересувній художній виставці . Дебют був успішним. Ім’я  молодого автора стало відоме у мистецьких колах. 1881 року Леонід Володимирович став дійсним членом Товариства передвижників, а у вересні 1894 року його обрали дійсним членом Академії художеств, ще через рік – членом Ради Академії. Але саме після відкриття пам»ятника Івану Котляревському він здобув славу найвидатнішого українського скульптора. Адже тут повною мірою він виявив себе не тільки як талановитий митець, а й як гідний патріот рідного краю ,виготовивши безкоштовно , як дарунок землякам , проект монумента батькові української літератури, а також моделі горельєфів за сюжетами «Енеїди», «Наталки Полтавки» та «Москаля чарівника». Монумент виконаний у вигляді бронзового погруддя на гранітному постаменті, який спроектував архітектор О. Ширшов. Відкриття пам’ятника І.П. Котляревському, стало тріумфом його автора як скульптора-монументаліста. Тому, коли на відзнаку 100-річчя від дня народження вирішено було поставити пам’ятник М.В. Гоголю, роботу над ним запропонували Л.В. Позену. Доля цього пам’ятника була дуже драматичною. Через відомі історичні події початку ХХ ст. пам’ятник не був встановлений до ювілею письменника, а відкритий тільки у 1934 році. Природа щедро обдарувала Л.В. Позена багатьма талантами: він прекрасно малював, грав на багатьох музичних інструментах., до того ж був людиною товаристською і дотепною. Його ім’я довічно залишиться в когорті найяскравіших митців України ХІХ ст.