Невичерпне джерело народних традицій. Бібліотека-філія №12 вже розповідала в своїх публікаціях про різні звичаї та обряди наших предків, отож, продовжуючи свій міні-проект «Добрі звичаї нашого народу», ми розповімо сьогодні про люльку. Про оту знамениту козацьку люльку, без якої не можна уявити собі козака… Козаки не часто відмовляли собі у розвагах: горілочка, мед-пиво, а особливо люлька. Чого тільки вартий опис Тараса Бульби в Гоголя, коли той шукав кляту свою люльку. Збереглися також свідчення іноземців, яким пощастило побувати на Січі, що підтверджують пристрасть козаків до тютюну.

Ми не закликаємо почати курити, ні. Але саме люлька займала досить значне місце в житті наших предків.
Кожен козак вибирав люльку прискіпливо, намагаючись знайти особливу, не схожу на інші. Майстри йшли назустріч замовникам і виготовляли шедеври, що й зараз викликають захоплення у відвідувачів музеїв! А найбільш поширеними були керамічні люльки, чашечки яких були прикрашені зображенням звірів, мушлями, до речі, вони й були найдешевшими. Той, хто міг дозволити собі, то замовляв люльку з дерева: зазвичай з груші, вишні, або бузини. «Без люльки, як без коня та шаблі… Вона зігрівала в походах, навіювала приємні спогади. Люлька у них – найперша подруга», - писав про козаків історик Дмитро Яворницький. Саме в походах найзручнішими були маленькі люльки-«носогрійки», або « бурульки», від татарського «бурун», тобто ніс. Так особиста люлька для походу вважалася «душею козака». Однак, крім особистої люльки були й «обчеські» люльки дуже великих розмірів, прикрашені сріблом, коштовним камінням, намистинами. Це було щось на кшталт «круглого столу», коли люльку «пускали по колу» при вирішенні важливих питань. Найчастіше люльку носили за широченними поясами або в накладному мішку-«гамані» (кишень тоді не було). Її ховали також за відворот славетної козацької смушевої шапки-«бирки». Куріння люльки серед запорожців вважалося чи не символом молодецтва, не дарма ж казали: «Козацька люлька – добра думка».
Ну і трішечки про те, що ж саме курили наша предки. Скажемо зразу, що тютюн був дорогий! А «розбавляли» його різними цілющими травами: м’ятою, любистком, тирличем, гостролистом, полином, квітками терну. Козаки-«могильники», які несли невсипущу варту на степових моголах-курганах, для поліпшення зору курили висушену ковилу…

Ось про що нам розповіла невелика люлька, що займала значне місце в житті козаків! А ось добре курити чи ні - це кожен вирішує для себе сам, а люлька нехай залишається атрибутом музейних чи приватних колекцій, що відкривають для всіх бажаючих ще одну цікаву сторінку з історії нашого народу.