25 лютого минає 155 років з дня народження Лесі Українки - поетеси, перекладачки, мислительки, жінки незламної сили. Вона не просто писала, вона творила майбутнє, загартовуючи дух нації словом, що стало зброєю і світлом водночас.

Одна з фундаторок новітньої української літератури, її ім’я давно переступило межі часу й простору. Вона стала народною в найглибшому сенсі - її рядки звучать крізь століття, її поезія не старіє, а щораз набирає нової сили, особливо тоді, коли країні потрібна віра.

Її обдарованість розквітла змалку: у п’ять років вона вже писала листи, у дев’ять створила свій перший вірш «Надія», а в тринадцять її твори з’явилися друком. Не навчаючись у школі через хворобу, вона здобула глибоку освіту завдяки матері - Олена Пчілка - та приватним учителям, опанувала багато мов і відкрила для себе світову культуру.

Псевдонім Леся Українка вона обрала невипадков: на знак єдності з ідеями свого дядька Михайла Драгоманова, який підписувався «Українець». Уже в юному віці вона свідомо визначила свій шлях - бути голосом свого народу.

Її слово почули у світі: у 1971 році ЮНЕСКО проголосило 100-річчя від дня її народження подією міжнародного значення. А до 150-річного ювілею світ отримав повне зібрання її творів у 14 томах - духовний скарб, що й нині промовляє до кожного з нас.

Леся Українка - це не лише сторінка історії. Це подих свободи, це сміливість бути собою, це натхнення, яке живе в українському слові й у серці кожного, хто любить свою країну.